Глава 1
1 глава
З засмученим лицем синьоволосий юнак заходе до хати, а на кухні біля плити баче чоловіка який не замітив того, що він прийшов.
- УПА, тебе до школи вчитель визиває.
- що ти такого зробив? Хто визиває?
- синка нашої вчительки вдарив.
- нащо?
- він те.. - недоговорив хлопець перевів свій погляд у вікно, він не хотів говорити причину, це було проти його гордості.
- говори далі, ти знаєш що я орати не буду. У чому причина?
Переборов свою гордість він все ж таки назвав причину.
- він почав засирати тебе, от я йому і влупив..
- хах, мені дуже приємно що ти за мене комусь влупив. - з теплою посмішкою сказав чоловік не дивлячись на юнака.
- ну так що прийдеш?
- звісно, куди я дінусь. Завтра після уроків зайду, іде?
- добре, я в кімнату.
- стій, підійди до мене.
- що таке? - з легкої напругою спросив Україна.
- ти звісно не забов'язаний розповідати мені все, але я можу знати причину твоєї напруги?
Україна нічого не сказав він просто дивився в підлогу.
- Україна, я тебе не ругаю я бачу що щось не те. Доречі, ти курив? Говори чесно.
В України земля з під ніг провалилась він не знав, що говорити. Він просто дивився в підлогу. Поки серце колотилось. Було добре видно, що він хвилюється.
- я не курив.. - ледве чутно сказав незалежній.
- Україно, мене більше злить те що ти мені нагло брешеш. Я не буду кричати та лупити тебе, я не тиран. Не бійся мене, ти можеш мені довіряти.
- так я курив, але ти теж куриш!
- Україно, любий, знав би ти що я пережив заради твоєї волі, сам би курити почав.
- ти мені нічого про це не говорив! Розкажи мені хоч щось про своє минуле! Я про це майже нічого не знаю!
- ти вже дорослий, тому маєш право знати. Я пережив стільки лайна, тоді тебе у світі не було коли це сталось. Те що мені запам'яталось на все життя це коли я боровся за незалежність твого батька. Волинська різня, це те що я запам'ятав на все життя. Купа мертвих людей деякі ще були живі. Тоді я шукав твого батька, саме тоді я загубив око. Полу розвалений дім, я захожу у підвал де саме і сидів твій батько побачив його я кинувся до нього, але це була пастка. Мене пирнули ножем у живіт. Прокинувся я вже без ока, той хто це зробив утік а мене з УССР залишив. Крові було дуже багато а біль була адська. Через силу я вийшов з будівлі з УССР на плечах. Я весь був в крові. Звісно мені та УССР допомогли. Ще розвал УССР.. він помирав у мене на руках він просив забрати тебе Україно собі, це була його остання воля. Тебе Україно поки ти був малий теж у спокої не залишили. Ти наслідник УССР та один з наслідків Русі. Тому тебе теж у спокої не залишили.
Весь цей час поки УПА говорив Україна дивився на його шрами які залишились після давніх битв.
- вибач..
- не проси вибачення.
- ти зробив стільки щоб я став незалежнім.
УПА підійшов та обійняв молодшого , він не хотів щоб Україна пережив теж саме, що і він. Він зрозумів те що скривати від України хто він є , та про його величних родичів було не розумно.
- Україно, ти повинен пишатися тим хто ти є. Твої родичі були по-справжньому величні як і ти сам.
Десь годину УПА розказував про родичів України та розказував хто він є.
- ти зрозумів?
-так, я зрозумів. Я піду спати.
- так іди звісно.
----------- ------------. -----------.
Друзі, це моя друга робота по цьому пейрінгу у профілі можете знайти першу.
До зустрічі 💕
576 слів