Глава 1
Розділ 1: Шовк і попіл
Походження: Дочка забутих майстрів
Головна героїня - Еліс. Вона не просто сирота, вона дочка колись відомого годинникаря, який збожеволів після смерті дружини й пропив останній інструмент. Батько навчив її однієї важливої речі: як бачити механізм у всьому. Вона бачить світ як набір шестерень. Якщо одна зламана - вся система зупиняється.
Після смерті батька Еліс залишилася з боргами. Її єдиний капітал - вміння мовчати, швидко шити й помічати деталі, які не бачать інші. Так вона потрапила до маєтку герцогів де Монтегю як особиста покоївка єдиної дочки - Селести.
Як вона потрапила до Селести
Селеста - це стихія. Вона примхлива, красива і абсолютно некерована. Еліс була єдиною, хто міг терпіти її істерики. Поступово вони стали чимось більшим, ніж "пані та служниця". Вони стали тінню та світлом. Еліс знала, який чай любить Селеста, як вона ховає листи від конюха Марка під підкладкою свого дорожнього кейса, і як вона ненавидить корсети.
Початок глави
Голка вкотре впилася в подушечку великого пальця, залишаючи на срібній тканині крихітну краплю крові, яку я миттєво стерла. Я дошивала останні штрихи - дрібні кристали на манжетах сукні, що нагадували застиглі сльози. Ця сукня була шедевром: важка срібна парча, корсет, розшитий шовковими нитками, і такий довгий шлейф, що він здавався хвостом казкової комети.
Раптом у двері наполегливо постукали. Я здригнулася, ледь не впустивши голку.
- Ввійдіть, - кинула Селеста, не відриваючи погляду від вікна.
Це був посильний. Він мовчки протягнув невеликий конверт, запечатаний грубим воском без герба, і швидко зник у коридорі. Селеста вихопила лист так енергійно, наче від нього залежало її життя. Поки вона читала, її обличчя змінювалося: від напруженого очікування до неймовірного, майже дикого сяйва в очах.
- Еліс! - радісно скрикнула вона, притискаючи папір до грудей. - Це від Марка! Він пише, що все готово. Коні, човен, людина, яка перевезе нас через кордон... Він чекає мене біля старого млина. Еліс, це мій останній шанс!
Вона підбігла до мене і вхопила за руки, відкидаючи сукню вбік.
- Але бал... Твої батьки, Селесто, - нагадала я. - Вони поїхали три роки тому, щоб залагодити справи на півдні, але вони повернуться з хвилини на хвилину, щоб особисто представити тебе королю. Якщо вони побачать порожню кімнату...