3 глава

Вже на виході із машини УПА сказав.
- Україна, я не завжди зможу допомогти тобі. Не надійся постійно на мене, але я допоможу якщо зможу.
Україна, нічого не відповів та вийшов із машини та з психом відкрив вхідні двері.
- ти чого це?
- мені так соромно! Ти так багато зробив мені а я нічого..
- боже, бісове ти дитя. Тебе ніколи не їбало це, а зараз раптом соромно стало?
- відстань.
- добре, вибач. - повстанець вийшов із машини та обійняв Україну. Все ж таки він єдине що у нього є. А Україна у відповідь теж обійняв його та поклав свою голову йому в груди.
Пішли в дім на вулиці холодно. - з цими словами УПА підняв Україну собі на руки та поніс у дім, Україна не упирався він просто обійняв руками його за шию. Коли вони були в домі УПА опустив Україну на підлогу.
- ти їсти будеш?
- ні, я не хочу.. - Україна сказав це та пішов до своєї кімнати.
Спати вони лягли рано весь вечер вони майже не розмовляли один із одним. УПА  холодний як сірий Львів, з Україною він зовсім інший, але якісь слова які виражають ласку та любов він рідко говорив бо не привик до неї у любих її формах. Україна відкритий, але завжди незадоволене та образливе хамло. повстанець знав, що він не завжди такий. Їхні відносини дуже специфічні на перший погляд, але вони люблять друг друга як ніхто інший вони не можуть друг без друга вони розуміють це. Якщо треба то УПА готов був вбити когось або себе, але щоб незалежній був в безпеці, Як говорять " для тебе  хоч зорю з неба".
УПА це живий щит для України, але повстанець хоче дати Україні те що не було в нього. травми дитинства якого і не було давали о собі знати зламана психіка це те що є в УПА до кінця його днів.
2:34 ночі
Україна знову прокинувся від кошмарів які переслідують його вже довгий час. Він встав пішов на кухню випив води та пішов у кімнату до УПА. Коли він прийшов в кімнату він ліг біля УПА та прижався до його гарячого тіла, УПА звісно прокинувся та прижав до себе незалежну Україну.
УПА не хотів щоб Україна знав тої болі що пережив Армія, це страшні муки які здатен пережити не кожен. Для нього було краще померти героєм в бою чим жити в путах як німий раб такі строчки є і в його першому гімні.
" Україна ти не повинен знати той біль який пережив я сам.." тихим холодним голосом сказав повстанець.
Він обійняв Україну як в перший раз ніжно та з любов'ю, коли Україна тільки попав до нього у руки.
" Чому ти не віддав мене у дит. Будинок? " Тихим засмученим голосом спитав Україна.
" Тому що люблю тебе та хочу показати тобі, що любов та насилля це антоніми. Я завжди буду з тобою.. "