6 глава

Коли вони закінчили тільки в УПА вистачило витривалості встати та піти прибрати це, Україні він і не говорив іти та допомогти він розумів, що в нього не така витривалість як в нього тому він залишив його відпочивати.
- Все наче?
УПА завершив прибирання та підійшов до ліжка.
- Україно, сонечко рухайся.
Так як Україна вже спав та бачив десятий сон УПА прийшлося його рухати самому. Він акуратно взяв його на руки, але Україна все одно прокинувся.
- УПА? Що ти робиш?
- Україна, пробач не хотів тебе будити. Ти розвалився на все ліжко тому прийшлося взяти тебе.
Україна, почув це одразу уткнувся лицем в груди повстанця і заснув.
УПА хотів покласти Україну на ліжко, але Україна не дав цього зробити він вчепився в нього.
- Україна, ти чого? Як сам не свій.
- ти будеш зі мною?
- як хочеш. Я планував так з тобою.
- тоді добре. Лягай.
УПА всеж таки поклав Україну на ліжко та ліг сам. А Україна притулився до нього як в останній раз. На думку УПА він дійсно дивно себе вів бо звичайно не робив такі речі.
20:15
Україна прокинувся він не хотів більше спати але хотів пити.
У цей раз вода була на місці.  Попив води він повернувся до УПА, але той вже теж не спав. Повстанець обійняв Україну та поклав свою голову йому на плече.
- сонечко, можна тебе поцілувати?
Україна не очікував цього, але дав згоду.
- думаю, так? Можеш.
УПА трохи повернув голову України та ніжно поцілував. УПА було трохи соромно тому що він не звик до ласкавих слів.
Після цього УПА встав бо їсти готовити комусь треба.
- Україно зможеш встати?
- так зможу.
Україна встав, але втративши рівновагу почав падати йому пощастило, що УПА його спіймав.
- Україно, Україно вперта жеж ти дитина. А говорив, що зможеш встати.
УПА підхопивши його поставив на ноги.
- біда ти моя пішли
Армія супроводив Україну на кухню до стільця а сам поставив чайник.
- УПА. А що то за дівчина була?
- у барі? Незнаю. А чого тебе це так хвилює?
- да так нічого. Цікаво було.
- не бійся я її навіть не знаю з нею у мене точно нічого не нема і не буде.
На тему їхнього сексу ніхто не говорив їм обом було соромно.
- УПА, я іду завтра до школи?
- як хочеш але краще було би піти. Тебе вже 2 дні там нема.
- скажу, що погано було.
- ти пам'ятаєш який раз ми це говоримо?
- ні, вже не дуже пам'ятаю.
- от я теж. Тобі треба довчитися, а то знову оставлять на другий рік.
- добре, завтра піду.
- тональником засоси замалюєш.
- добре, доречі завтра після уроків буде батьківське зібрання. Підеш?
- не хочеться, але піду бо вони і так мене не переносять.
УПА сів на стілець та поклав руки на стіл, а Україна не сиділося спокійно на стільці, що повстанець не міг не помітити.
- Україна, тобі боляче?
Закрив лице руками Україна кивнув головою.
- вибач мене.
Повстанець встав підійшов та обережно взяв Україну на руки.
- вибач, не хочу бути виною твоєї болі..
Україна обійняв повстанця, він любив його як нікого іншого, але сказати це УПА напряму не міг.
Весь останній час вони проводили разом.
Ранок 7:35
Україна збирається до школи, він вирішив не будити УПА, Україна зібрався взяв гроші які йому дав УПА в останній раз, та написав у телефоні, що він пішов до школи.
У школі чогось нового не було, все як звичайно. УПА прокинувся майже відразу як Україна пішов. Повстанець просто займався своїми справами, поки чекав кінця уроків в українця.
Кінець уроків, УПА вже виїхав до школи. Як раптом у нього задзвонив телефон це був Україна, а почув та зрозумів він лише те що Україні зараз не добре, він надавив на педаль газу та поїхав до школи.
В України
В школі Україна посварився з одним із хлопців та у туалеті вдарив його, але знав би Україна, що він не один. Його побили, але все що він зміг зробити це  подзвонити повстанцю.
У школі.
УПА вибіг із машини та почав шукати Україну тільки проходивши біля туалету він зрозумів де саме Україна. Там він побачив Україну та якихось хлопців які сміялися над Україною а в одного був розбитий ніс. Побачивши це повстанець не зміг себе зупинити.  Вони побачили того хто здатний був їх вбити за те що вони зробили. Повні злості очі дивилися на це. Вони знали, що УПА дійсно може їх вбити за Україну він псих з зламаною психікою а цей спокій на його лиці лише маска.Щит та підтримка в одній людині, але не дали цьому значення а дуже зря. Твердим шагом УПА ішов до них з усмішкою на лиці яка вселяла страх у кожного. - де ваші усмішки? - посміявся УПА. - зараз мені буде весело. Україна дивився на це. Цей залитий кров'ю чоловік спокійно підійшов до України та тихо обійняв
- сонечко, всі ті хто робив тобі боляче, покійники. Я в'бю всіх тих хто посмів тебе чіпати. Лише скажи.
Україна закохався у людину, яка майже не вбила тільки що трьох людей.
- УПА.. мені боляче я не зможу піти.
- я тебе понесу.
Україну не тільки били а і по-іншому знущались, шрами які вони залишили. Повстанцю було боляче дивитися на Україну. Він обережно взяв його та пішов до шкільної медсестри. На них дивилися перелякані погляди, залитий повністю кров'ю чоловік ішов по шкільному коридору а на руках був побитий підліток. 
У мед пункті
- хто ви?! Що трапилося?! Це Україна?.. - мед сестра знала Україну бо він часто був у неї.
- я його опікун.
УПА поклав Україну на койку. Україні почали обробляти рани. У мед пункт увірвалась дериктриса та почала кричати та виясняти що сталось.
- ви задовбали кричати, замовчить вже. Я УПА, "українська повстанська армія". Опікун України.
Вона знала хто такий УПА, на його рахунку була не одна смерть, псих який був здатний на все. Багато хто помер із-за нього. В неї серце у п'ятки ушло.
- якщо ті чорти не будуть покарані я і по вашу душу прийду, заберу вас із собою в пекло. Дякуйте, що я їх не убив.
- так звісно.., як він?..
- все нормально буде, але шрами залишаться на все життя.
- тварі. Я блять їх всіх.. - УПА не договорив він хотів встати, але його тримали за руку.
- УПА, не треба.
- Україно? Ми зараз підемо додому. Все буде добре. Сонечко..
- добре, я хочу додому..
---------
Ще одна глава є. Надіюсь що у вас все добре.
До зустрічі 💕
1026 слів.