7 глава

Україна пристав та одразу ж його підняли на руки, йому щось говорили але він не чув, він у своїх думках, тіло жахливо боліло але, на щастя вже не так сильно. Україна бачив погляди інших людей коли вони ішли до машини, його поклали на заднє сидіння машини а сам УПА сів на переднє, через хвилину Україна заснув.
Україна прокинувся вже дома у себе в кімнаті тіло вже майже не боліло тільки ноги ще боліли над ними добряче попрацювати, їх били в першу чергу щоб Україна не встав.
З першого раза йому вдалося встати він вийшов з кімнати а прямо в декількох сантиметрів від нього стояв незадоволений УПА.
- чого ти встав? А якщо б упав?
- не хочу я лежати на одному місці, що ти мене поб'єш за це?
- хотілось би але, не можу. Все, дуй у кімнату.
- не хочу я. Що ти пристав до мене?
- не хочеш у свою підеш у мою.
- чуєш!
- на хую переночуєш, пиздуй у якусь вже кімнату.
Україна нічого не відповів, він отвернувся від нього та пішов у його кімнату.
- значить на мене образився та при цьому ідеш у мою кімнату?
Україна просто кинув на УПА через плече незадоволений погляд та пішов далі до кімнати УПА.
У його кімнаті все як звичайно 5 сантиметрова пиль на полицях хоч речі прибирає це радувало Україну.
" Він тут прибирати не пробував" подумав про себе Україна. Поки він думав до кімнати зайшов УПА та зі спини обійняв Україну.
- ти чого?
Для України його поведінка була трохи дивною.
- що таке, я просто обійняв тебе. Нічого такого.
- повірю тобі. Але не дай Боже брешеш.
- Ти мене за кого приймаєш? Я звіром повинен бути щоб у такому стані у якому ти зараз щей щось робити з тобою. Максимум жарти.
- це все на твоїй совісті.
- добре, добре. Україно, як ти дивишся на домашнє навчання?
- чудово. А до чого це?
- ти просто не ходиш більше у школу тому щоб не переводити у іншу, подумав може ти хочеш на домашнє навчання.
- вау, це просто чудово!
УПА усміхнувся він був радий що Україна рад було приємно бачити його радість.
- Україна, там на вулиці сніг випав. Не хочеш вийти?
- звісно хочу пішли!
УПА та Україна одівшись одразу пішли на вулицю.
Вечер, з неба сипиться пухнастий сніг.
Центр Львова. Старинні вулички, красиві гори та саме головне щасливі люди. Рядом стоять невеличкі кафе та ресторани. Красиво але якою ціною далося це красиве українське місто з дуже багатою історією.
- ти перший раз сніг бачиш?
Україні було все одно, що він говоре.
Україна навіть не помітив те, що УПА стоїть вже біля нього.
- ти щось говорив?
- ми у кафе зайдем і підем додому.
- чому? - Україна дуже засмутився, він не хотів іти додому.
- Україна, ти не в тому стані щоб довго бути на вулиці на холоді.
Раптом в лице УПА прилетів сніжок.
- ну хоч на кінець сніжками тебе забью.
- це війна.
УПА з либою на лиці швидко зробив сніжок та влучив Україні у лоба.
Через 5 хвилин вони оба були у снігу, УПА спеціально не цілився у голову, Україна наоборот цілився саме у голову. В України у снігу була тільки куртка а в УПА вся голова у снігу, ніс червоний та сівший голос.
У кафе
Офіціантки одразу почали роздивлятися Україну та УПА які тільки зайшли туди.
- Україна, ти спеціально кидав саме у голову?!
- а як же.
Україна сміявся поки не отримав по шапці.
- боляче!
- заслужив. - з усмішкою сказав повстанець.
У офіціанток
- Красиві, я їх тут не бачила.
- може тоді підійдемо?
- давай.
- добрий день, вітаємо у нашому кафе. Що будете?
- 2 латте.
- ще какао.
- куди тобі какао?
- я змерз.
УПА встав зняв свою куртку та віддав її Україні і поцілував його в лоб.
Офіціантки цього не дуже зрозуміли, бо вони хотіли познайомитись а виходить, що не вийде.
Дівчини відійшли знову до каси робити їх заказ. Звідти вони чули їхню розмову.
- ти не замерзнеш?
- головне, що тобі добре.
Україна не дуже оцінив це, бо він не хотів щоб повстанець захворів.
- УПА ти знав, що у тебе є веснянки?
- що? Не верзи дурниць.
- ідем.
Україна взяв УПА за руку та поволік у туалет до дзеркала.
- ось! А ти мені не вірив.
- реально є. Чому я їх раніше не помічав? Їх достатньо добре видно.
Україна побачив що їх заказ принесли тому поволік УПА вже до столика.
- що ти мене тягаєш?
- нічого з тобою не стане.
- пий і пішли додому.
- та ну ні.
- чого ні?
- не хочу, я і так постійно дома.
УПА піддався Україні і вони остались тут ще.
- боже, у тебе таке гніздо на голові.
Руде хвилясте волосся України було трохи розпатлане.
- на родзинку та заплети їх.
- звідки в тебе родзинка?
- а чим мені волосся зав'язувати?
- УПА, я буду з тобою спати.
УПА від цієї новини подавився.
- це ще чого?
- просто з тобою захотілося.
- за просто їбуть всім колгоспом.
- ти! Ти..!
- ну хто?
- агх! Незнаю як тебе вже назвати! Єблан.
- не можна батька свого материти.
- коли ти мені у батька записався?
Офіціантки все чули і були у шоці від їхньої розмови.
- вони батько і син виходить?
- типу того..
- цікаво скільки йому, що він його. Матом криє
Раптом вони почули реготіння старшого та вереск молодшого.
- йди до біса!
- вже був давай кудись в інше місце.
- да пішов ти!
- не ображайся. Чуєш?
- іди нахуй!
- Україно. Не ображайся, сонечко.
- пішли додому.
Україна, мовчки вийшов на вулицю, а УПА трохи затримався щоб заплатити.
Менше чим за хвилину він вийшов, Україна не звертає уваги на нього пішов далі.
УПА помітив поведінку України, зліпив сніжок,  підійшов до України та засунув йому його за шиворіт.
Україна спочатку закричав від несподіванки.
- ти що єбанутий?!
Через сміх УПА не міг сказати нічого зрозумілого, Україна зробив сніжок та кинув його в голову УПА.
Вони знову почали битися, а додому прийшли мокрі та холодні.